Повернути колишню славу і могутність хочуть

у Староушицькій ОТГ

Коли півтора року тому у Старій Ушиці, що на Хмельниччині, вперше прозвучала пропозиція про створення ОТГ, багато хто поставився до неї скептично. У тих місцях дивовижно поєднались багатство і бідність, бажання інвестувати в далеку перспективу і фінансові сьогоденні проблеми, котрі не дають розвиватись ані населеному пункту, ані людям, що живуть в ньому. З одного боку, багато кому хотілося б мати хоч невеличкий клаптик землі тут, на мальовничому березі Дністра. З другого, — місцеві жителі частенько почуваються забутими і відірваними від світу і життя.

Чому так сталося? Відповідей на це запитання може бути чимало. Від містичної про те, що людям не варто було втручатись у місце підвищеної енергетичної активності, яким вважають тамтешню Бакоту, до банальної про те, що довгий час ніхто по-справжньому не дбав про розвиток цього унікального регіону. І всі вони будуть правильними.

Не всяке місто може з’їхати зі свого місця

А Стара Ушиця змогла. В буквальному розумінні слова.

Це давнє місто. Про нього згадувалось ще у літописах 1144 року. Якщо довіряти тим записам, то ще в XII столітті Ушиця була значним, добре укріпленим містом Поділля. І це значить, що життя в ній буяло. Протягом наступних віків вона була і королівським наділом, і державною власністю, і бранкою турків-османів... І повітовим містом, і районним центром, і селищем, і селом... Аж поки не перетворилась у центр ОТГ.

Така довга і багата на події історія не могла не вплинути на селище та його мешканців. Та вся проблема в тому, що від давнього історичного міста і сліду не залишилось. Легендарна Стара Ушиця пішла під воду ще з кількома десятками населених пунктів півдня Хмельниччини, Буковини та Вінниччини, коли наприкінці сімдесятих років у минулому столітті тут було створене Дністровське водосховище.

Більшість із них не відродилась після тих подій. А Стара Ушиця збереглася. Просто все місто здійнялось і... переїхало на кілька кілометрів. Вірніше, це зробили люди, котрим довелося відбудовувати населений пункт з нуля. На жаль, новоствореній Старій Ушиці так і не вдалося «наздогнати» свою попередницю навіть у кількості жителів. А щодо економічних здобутків, то й вони не особливо радували.

За ідею схопились як за надію

— Останніми десятиліттями так складалось, що тутешні сільські ради були бідними, — розповів голова ОТГ Анатолій Тимчук. — А якщо додати, що ми залишились ще й без доріг, бо їх уже давно ніхто не ремонтував, то ситуація складалась просто критична. Багато хто застерігав: якщо бідний об’єднається з бідним, то грошей від цього не прибуде. Але ми все-таки спробували. І тепер, через такий короткий час, можемо похвалитись, що вже маємо хоч невеликий, але свій бюджет розвитку.

Про масштабні успіхи поки говорити зарано. У селища та ще восьми сіл, які об’єднались, проблем залишається більше, ніж перемог.

Але ось що цікаво: село Чабанівка, котре ще не так давно було категорично проти об’єднання, тепер уже проситься до ОТГ. Виходить, є моменти, котрі змушують людей по-іншому подивитись на все, що відбувається.

Не було на зарплату вчителям, тепер є й на стипендії учням

У новоствореному ОТГ з перших днів змушені були піти на важкі і непопулярні кроки, аби зменшити витрати, котрі виявились не під силу бюджету. І насамперед це стосувалось місцевої освітянської мережі. В ній шкіл виявилось більше, ніж учнів та грошей на їх утримання. Звучить, як певне перебільшення. Але насправді ситуація мала такий вигляд: у громади було шість шкіл, серед яких у трьох  навчалося відповідно 24, 26 та 27 учнів. При цьому в кожній — практично повний комплект учителів. Тож у результаті тільки на їхню заробітну плату не вистачало понад два мільйони гривень. Якщо врахувати ще й комунальні платежі, опалення у — суми виявились просто непідйомними для бюджету громади. Тому не так хотіли, як змушені були закрити ці школи. Натомість залишилось три, в яких тепер навчається майже 360 дітей. Освітянської субвенції вистачає для їх утримання, а зекономлені кошти пішли на поліпшення матеріальної бази — у Грушківському ліцеї з’явилася нова комп’ютерна техніка, у Староушицькому — чотири інтерактивні комплекси, планують провести Інтернет до кожного класу.

Та й проблем, щоб діти діставались із сіл, де закриті школи, до сусідніх, немає. В бюджеті ОТГ знайшлось 1,3 мільйона гривень, щоб завдяки співфінансуванню з держбюджету закупити два шкільні автобуси.

— Раніше наші сільські ради були настільки бідними, що не могли дозволити собі найменших покупок, — продовжує Анатолій Сергійович. — Важко уявити, але в деяких сільських дитсадках не було елементарного — пральної машини, холодильника тощо. Тепер усе це купили. А місцевій музичній школі можуть позаздрити й імениті заклади — нещодавно для неї придбали нові інструменти.

Наскільки кардинально змінилась ситуація в освітянській сфері громади свідчить і таке: ще два роки тому тут не вистачало грошей на вчительські зарплати і доплати. А тепер не тільки їм виплачують все сповна, а й за успіхи в навчанні запровадили премії по дві тисячі гривень для кращих учнів.

Найменше зволікання — мільйонні втрати

У Староушицькій громаді раді кожному, нехай навіть невеличкому, але успіхові. Бо до того йшлося здебільшого про те, що зламалось, зносилось, закрилось, вийшло з ладу...

У селищі склалася парадоксальна ситуація: воно стоїть поблизу одного з найбільших у країні водосховищ, а саме страждає через зношений водогін. Через постійні його поламки у хатах весь час пропадала вода. Тепер потроху розв’язують цю проблему.

Торік вдалось провести капітальний ремонт центральної гілки водогону, тепер беруться і за вуличні розгалуження. Сподіваються і на підтримку в цій справі обласної ради, у якої просять до півтора мільйона гривень.

— Нам доводиться ремонтувати і перебудовуватись просто на ходу, — каже Тимчук, — бо найменше зволікання одразу призводить до мільйонних втрат. Скажімо, ще не так давно бюджетні заклади намагались відмовитись від дорогого газу і перейти на електричне опалення. Все було добре до того часу, як нічний тариф не виріс із сімдесяти копійок більш як до трьох гривень за кіловат. Через це видатки громади підскочили із мільйона більш як до чотирьох мільйонів гривень у рік. Тому зараз змушені змінювати енергетичну стратегію. Поступово встановлюємо у школах котельні, які працюватимуть на твердому паливі. А для того щоб «пальне» завжди було під рукою, вже купили подрібнювач гілок.

Ідеально було б справитись із таким масштабним завданням ще до зими, але для цього у громади поки немає матеріального ресурсу. Тож всі разом сушимо голову, як заробляти більше.

Гроші приноситимуть сонце і вода

Серед найбільших проектів — ті, що пов’язані із відновлювальною енергетикою. На території ОТГ вже завершується будівництво першої сонячної електростанції. Розташована на п’ятнадцяти гектарах, вона вироблятиме шість мегават енергії в рік. Хоча із розцінками на електроенергію місцевим жителям жодних скидок не передбачається, зате бюджет отримає чималий бонус. За використання непридатних для сільського виробництва земель енергетики платитимуть до півмільйона гривень у рік.

Справа видалась настільки вигідною, що тепер в ОТГ працюють над виготовленням документації для будівництва потужнішої станції. Вона займатиме півсотні гектарів і матиме потужність у п’ять мегават. А більша станція — ще більші доходи до місцевої казни.

А щодо дешевшої електроенергії, то й тут мають непогану ідею — збудувати на річці Жван невеличку ГЕС. Свого часу на ній стояв не один млин, то й тепер природа може попрацювати на людей. А якщо таку ГЕС під’єднати до насосної станції, що качає воду до осель, то й тарифи автоматично впадуть.

Поки все це ще в планах. Та, судячи з того, як активно в громаді беруться за роботу, можна припустити, що їх таки вдасться втілити у життя.

У Староушицькій ОТГ розуміють, не все вдасться зробити тільки власними стараннями. Чекають на підтримку та розуміння як з боку обласної влади і держави, так і приватного бізнесу.

— Громада відкрита для інвесторів, які хочуть тут розвивати свій бізнес. Ми створюємо привабливий інвестиційний клімат для всіх, хто готовий вкладати кошти у виробництво, сільське господарство, туризм, — переконує голова ОТГ. — Гарантуємо, всі, кого цікавить інвестиційний потенціал нашого краю, знайде тут надійних партнерів, вигідні пропозиції і всебічну підтримку влади.

Навколо сіл і містечок, що опинились на дні Дністровського водосховища, й дотепер ходить чимало різних розповідей і навіть з’явились легенди. Повернути їх до життя вже неможливо. Але ті, хто взявся розбудовувати Староушицьку ОТГ, вірять, що до цих місць повинні повернутись слава та удача. Вони наділені чималим багатством — унікальною природою та кліматом. Потрібно тільки вміло цим скористатись.

http://www.golos.com.ua/article/322223?fbclid=IwAR1YDdDLpwC7hpwzbam1HHC9mdwE-pMPPxkdDmrtqIp4Rp69AkAOeZIkqvU

Ірина КОЗАК  "ГОЛОС УКРАЇНИ"