Конвенція ООН про права дитини

  • 4730

20 листопада 1989 року було прийнято Конвенцію ООН про права дитини, вона набула законної сили 02 вересня 1990 року. Україна ратифікувала Конвенцію в перший рік своєї незалежності (27.02.1991, набула чинності 27.09.1991). Прийняття Конвенції стало кульмінацією майже 70-річної боротьби за те, щоб міжнародне співтовариство визнало особливі потреби та незахищеність дітей. 

Конвенцію ООН «Про права дитини» називають “Світовою конституцією прав дитини». З моменту ратифікації відповідною державою Конвенція стає складовою національного законодавства. Ратифікація Конвенції означає, що уряди беруть на себе зобов’язання забезпечити дитині зростання у безпечних та сприятливих умовах, маючи доступ до високоякісної освіти та охорони здоров’я, а також високий рівень життя.

У  Конвенції зазначено,  що  права, передбачені нею,  забезпечуються за кожною дитиною, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров’я і народження дитини, її батьків  або яких-небудь інших обставин.

Законодавство України  про охорону дитинства грунтується на Конституції УкраїниКонвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і складається із Закону України «Про охорону дитинства» , а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Права? дити?ни — система можливостей, які необхідні особі для її комплексного та цілісного розвитку в умовах і відповідно до вимог середовища, беручи до уваги незрілість дитини (за міжнародно-правовими актами визнається «кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягає повноліття раніше»).

Умовно права, викладені в Конвенції,  можна поділити на три частини:       

Забезпечення: право володіти певними речами, отримувати певні послуги та мати доступ до того й того (мова йде про ім'я та громадянство, медичний догляд, освіту, відпочинок та ігри, опікування інвалідами, сиротами та біженцями).

- Захист: право бути захищеним від дій, що завдають шкоди дитині (наприклад, від розлучення з батьками, залучення до воєнних дій, комерційної, економічної чи сексуальної експлуатації, фізичного чи психічного знущання тощо).

- Участь: Дитина має право бути почутою, коли приймаються рішення, що стосуються її життя. Підростаючи, дитина повинна мати дедалі більше можливостей брати участь у житті суспільства, готуватися до самостійного життя, користуватися правами свободи думки та слова, вибору культури, релігії та мови.

Конвенція базується на розумінні становища дітей у суспільстві не як майбутніх дорослих, а як рівноправних учасників суспільного життя, з урахуванням того, що «дитина внаслідок її фізичної розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження».

Особлива увага приділяється дітям-сиротам, дітям позбавленим батьківського піклування та дітям-біженцям. Ці права викладені у статтях 20, 21 та 22 Конвенції ООН про права дитини. Відповідно до частини третьої статті 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави (стаття 25 Закону України "Про охорону дитинства").

Кожна дитина потребує турботи, любові і піклування. Ми – дорослі повинні сприяти цьому, створити належні умови для підростаючого покоління, щоб жодна дитина не лишилася поза увагою, мала можливість розвити свої інтереси та здібності, росла здоровою і щасливою, отримала належну освіту й виховання, це наш моральний і громадянський обов’язок.      

Від нашого ставлення, від рівня забезпечення і дотримання прав дитини й залежить наше майбутнє, майбутнє держави в цілому. Давайте не будемо байдужими до проблем дітей, наші діти – це найдорожче, що в нас є! І пам'ятати про це ми повинні не тільки в це свято, а й повсякчас.